Понеділок, 18.12.2017, 12:05
Вітаю Вас Гість | RSS

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 226
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Соціально-психологічна служба

Соціально – психологічна служба ЗОШ I-IIIст. с. Великий Курінь

                                                                       Практичний психолог – Оласюк Катерина Сергіївна

                                                         Соціальний педагог – Ісько Альона Миколаївна

***

 

Психолого – педагогічний консиліум

 

 

 

Тема: «Психологічна адаптація першокласників до шкільного навчання»

“ Бути готовим до школи не означає вміти читати, писати і рахувати.

Бути готовим до школи  означає бути готовим всьому цьому навчитися … ”

                                                                                                               Венгер Л. А.

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція дитини: був дитиною, тепер став школярем; змінюється соціальний інститут навчання і виховання: навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов'язки дитини, її зв'язки з навколишнім середовищем.

Соціально – психологічною службою було проведено ряд діагностичних методик, на визначення психологічної готовності до школи,  на основі опрацьованих даних можна зробити висновок, що із 11 учнів високий рівень адаптації у 7 учнів (64%), середній – у 4 учнів (36%), низького рівня не виявлено.

   Можна говорити про те, що всі учні класу успішно адаптувались до навчання у школі.

 

***

Відмінність психолога від соціального педагога

Принципова відмінність професійної діяльності соціального педагога від роботи психолога полягає в активній позиції першого стосовно дитини, що опинилась у важкій життєвій ситуації.

Психолог допомагає дитині або родині, як правило, тоді, коли до нього звернулися. Нав’язувати допомогу, вторгатись у внутрішній світ без запрошення він не може, у психологічній роботі це неефективно. Соціальний педагог не тільки має право,  а й зобов’язаний втручатися в кризову ситуацію. Це робиться у випадках, коли життю та здоров’ю дитини загрожує небезпека . Наприклад, при жорстокому  ставленні із застосуванням фізичного і психічного насильства в родині або при байдужому ставленні до дитини, коли їй нічого їсти і т. д .

У таких ситуаціях соціальний педагог відвідує дитину вдома, обстежує умови її життя. Робить він це якофіційна особа – разом із класним керівником, представником батьківського комітету, а в особливих випадках і з дільничним міліціонером. Далі він зв'язується з різними інстанціями: соціальний захист, медичні установи, притулки, суди.

Соціальний педагог – це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини.

Соціальний педагог працює над:

- соціально-педагогічним супроводом дітей, які потребують особливої уваги;

- профілактикою негативних явищ та пропагандою здорового способу життя;

- організацією взаємодії навчального закладу, сім'ї, служби у справах дітей, ЦСССДМ, кримінальної міліції, органів місцевого самоврядування, неурядових та громадських організацій.

- захистом прав дітей, як інспектор з охорони дитинства.

Функції роботи:

- Діагностична: вивчення особливостей діяльності та розвитку учнів, визначення рівня знань про вплив на організм шкідливих звичок, дослідження спрямованості впливу колективу, мікросередовища, сімейного виховання тощо.

- Прогностична: прогнозування посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації.

Напрямки роботи соціального педагога в школі:

- психологічна підготовка до навчання у школі;

- адаптація дітей до умов перебування у навчально-виховному закладі;

- організація роботи з “важкими” дітьми;

- професійне самовизначення старшокласників;

-організація роботи з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;

- сприяння психологічному здоров’ю дітей, підлітків, батьків та педагогів

- попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків, насильницьких дій у родині та навчально виховному закладі;

- організація роботи з дітьми пільгового контингенту;

- методична робота.

Види роботи соціального педагога в школі:

- діагностична робота;

- прогностична робота;

- консультаційна робота;

-соціально-перетворювальна робота;

-профілактична (просвітницька) робота;

- навчальна діяльність;

- організаційно-методична робота;

- зв’язки з громадськістю.

 Учням та їхнім батькам соціальний педагог надає наступні види соціальних послуг:

- допомагає в адаптації дітей при вступі до школи, переході із одного до іншого ступеня навчального закладу;

- виступає посередником між навчальним закладом та сім’єю, між батьками і вчителями;

- слідкує за відвідуванням учнями навчального закладу, допомагає у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;

- попереджує конфлікти, які можуть виникнути в учнівському колективі.

 Разом із педагогічним колективом навчального закладу соціальний педагог:

- проводить консультації з учителем та іншими працівниками школи з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання учнів;

- організовує співробітництво з учителями та іншими спеціалістами школи (психолог, дефектолог, лікар) при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадаптованим учням;

- надає допомогу в оцінці та аналізі дисциплінарних порушень учнів.

- бере участь у педрадах, батьківських зборах та нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя навчального закладу.

Дитячі заповіді для батьків

  • Дорогі батьки, пам´ятайте , що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але доти навчіть мене, будь ласка , мистецтва бути людиною.
  • У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.
  • Мої рученята ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м´яча.
  • Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
  • Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене – лише мої вчинки.
  • Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них вчився. Тоді я зможу сам приймати рішення у дорослому житті.
  • Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання відповідно до ваших очікувань.
  • Я вчусь у вас всього: слів, інтонацій, голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам´ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному.
  • Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
  • Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.

Основні правила батьківської поведінки в організації навчання

  1. Сприяйте дитячій самостійності. Що самостійнішою буде дитина, то краще вона зможе працювати у школі. Хваліть дитину за самостійні дії.
  2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до самостійних спроб вирішення проблем. Допоможіть їй лише підказками. Не піддавайтесь їй і не робіть за дитину те, що вона здатна виконати і сама.
  3. Дайте своїй дитині працювати над матеріалом удома самостійно.
  4. Визнавайте досягнення дитини. Хваліть, а не докоряйте. Не обмежуйте схвалення критикою: «9 – це, звісно, чудово, але без тих двох помилок могло бути і 12».
  5. Не ставте перед дитиною завищених вимог, вищих, ніж у вчителя.
  6. Будьте зразком для дитини. Вимагайте від неї не більше, ніж від себе. Не примушуйте її читати художню літературу, якщо не читаєте самі.
  7. Говоріть позитивно про школу, вчителів. Якщо ви маєте претензії до вчителів, не варто обговорювати це при дитині.

Основні завдання, які виконує психолог:

  • Забезпечує якісний психологічний  супровід розвитку дітей та учнівської молоді;
  • Здійснює соціально-педагогічний супровід розвитку особистості учня;
  • Бере участь у виховній роботі навчального закладу;
  • Проводить роботу у напрямку оптимізації навчально-виховного процесу.
 Активно співпрацює:
-         з установами соціального, педагогічного, медичного та правового спрямування;
-    зі службою у справах неповнолітніх;
-    службою соціального захисту дітей та молоді;
-    кримінальною міліцією;
-    центром зайнятості;
-    медичними закладами;

*    Психодіагностична робота психолога:

До змісту роботи психолога належить:

  • відвідування уроків, спостереження за стилем спілкування вчителя з учнями, виявлення ознак важковиховуваності.
  • Дослідження характеру взаємин дітей з батьками, встановлення стилю батьківського виховання»;
  • Вивчення громадської думки учнів, батьків, педагогічного колективу з різних питань шкільного життя;
  • Діагностика особливостей розвитку особистості дітей з особливими потребами;
  • поглиблене психодіагностичне обстеження зметою виявлення типу «важковихованості» та психологічних особливостей школярів;
  • дослідження характеру взаємин дітей з батьками
  • психологічнідослідження за запитамиадміністрації, учителів, батьків.

-   діагностика ставлення учнів 11 класу до вчителів.

*    Консультаційна робота психолога спрямована на попередження важковиховуваності:

  •  Консультування вчителів і батьків підлітків з проблем важковиховуваності;
  • Бесіди на теми: «Важкий підліток», «Важковихованість і правопорушення», «Причини порушення дисципліни».
  • бесіди з вчителями, батьками з метою вивчення дітей, які мають ознаки дезадаптації;
  • консультування учнів з особистих питань;
  • консультативна психолого-педагогічна допомога батькам дітей з особливими потребами;
  • Індивідуальні консультування дітей «групи ризику» та їхніх батьків.

*     Корекційно-відновлювальна робота психолога

Комунікативно-розвивальні ігри;

Заняття з елементами тренінгових вправ: «Культура спілкування».

Розвивальні заняття для першокласників:

 «Виховуємо успішну особистість», «Дотримуємось правил та норм».

Заняття для дітей 1-го класу: «Особиста безпека»(знайомі та незнайомі люди; безпечна поведінка вдома).

Заняття з елементами тренінгових вправ для учнів 6-8 класів: «Спілкування і його значення в житті людини»;

«Спілкування з батьками»;

«Позитивне ставлення до себе та до життя».

*    Психологічна просвіта

Перегляд відеороликів щодо здорового способу життя.

Бесіди на теми:

«Дисципліна в школі», « Правила та норми».

«Психологічна      залежність дитини від  комп'ютерних технологій.

«Як краще зрозуміти людей та покращити стосунки з ними»;

Психолог проводить лекторії для учнів,їх батьків, вчителів. Бере активну участь  у батьківських зборах. Проводить виховні години, години психолога, які включають і діагностику, і заняття з елементами тренінгу, бесіди, розвивально-розважальні заняття, як заплановані, так і позапланові, за запитами вчителів-предметників, класоводів, батьків, учнів.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Складіть приблизний план режиму дня школяра

Будіть дитину спокійно і ласкаво. Відкривши очі, вона має побачити ваше усміхнене обличчя. Не підганяйте дитину і не смикайте по дрібницях. Навіть якщо вам здається, що вона копається, усе рівно не нервуйте. Постарайтеся правильно розрахувати час, необхідний для зборів у школу. Дитина не встигла зібратися? Завтра розбудіть її трохи раніш.

Погодуєте дитину сніданком. Якщо вона з якоїсь причини відмовляється їсти, не примушуйте, обмежтеся йогуртом чи бананом. Не забудьте покласти в портфель яблуко, бутерброд, сік чи компот у маленькій бутилочці, щоб ваш школяр зміг перекусити і попити, коли захоче.

Після школи дитина повинна пообідати й обов'язково відпочити. Не змушуйте її відразу братися за уроки. Шестирічкам для відновлення сил після навчального дня не заважає поспати. На думку психологів, кращий час для навчання — з 8 до 12 дня і з 16 до 18 вечора. Пам’ятайте, що першокласник — це ще маленька дитина. Для неї усе ще важливі ігри й іграшки, вона як і раніше любить, коли ви читаєте казку і перед сном співаєте колискову. Зрештою, її потрібно просто потримати на руках! Усе це допоможе дитині позбутися напруги, відчути себе спокійно і впевнено.

Чи потрібно проводжати першокласника в школу?

Це залежить від дитини. Вона ледве не з дитинства норовить усе робити сама і ображається, коли ви намагаєтеся обмежити її волю? А школа розташована в двох кроках від будинку? - Не стримуйте порив першокласника бути дорослим, дайте йому відчути вашу довіру. Нехай ходить у школу сам.

Якщо ваша дитина росте боязкою і соромливою, якщо вона з труднощами адаптується до нових умов життя, виходить, вона поки ще має потребу у вашій опіці. Проводжайте її, але не перетворюйте проводи в школу в постійний ритуал до дванадцятого класу. Готовність дорослого прийти на допомогу і прагнення завжди бути поруч — різні речі. Допомога потрібна лише спочатку: кілька тижнів, може бути, місяців.

Як визначити, чи «прижилася» дитина в класі?

Не намагайтеся відповісти на це питання на другий день навчання. Процес адаптації до школи, як правило, займає від 2—3 тижнів до півроку.

 Чи добре адаптувався ваш школяр, ви зможете судити по тому, наскільки успішно він справляється з навчальною програмою. Якщо навчання дається йому занадто легко, і він починає нудьгувати чи, навпаки, програма настільки складна, що в нього «опускаються руки», — порадьтеся з вчителькою і разом виробіть індивідуальний підхід до дитини.

Не забувайте, що є періоди, коли дитині вчитися складніше: школяр швидко стомлюється, знижується його працездатність. Для першокласника особливо важкі перші 4 - 6 тижнів, кінець другої чверті, перший тиждень після зимових канікул і середина третьої чверті.

Зверніть увагу, з яким настроєм дитина іде  в школу. Їй подобається учитися, вона із задоволенням бере участь у всіх класних заходах? Вона спілкується з однокласниками, з повагою говорить про свою першу вчительку? Усе це  —  важливі ознаки гарної адаптації.

Якщо щось не виходить, дитина звертається по допомогу до вас чи вчителя, але, при цьому, прагне виконати завдання сама? Порадійте за свого школяра — його розвиток йде в потрібному напрямку.

Іноді процес звикання до школи може затягтися на весь перший рік навчання. При цьому успіхи можуть чергуватися  з проблемами (домашні завдання робляться «з під ціпки», дитина не включається в роботу класу, не реагує на зауваження педагога). Але при уважному ставленні вчителя і батьків до дитини - усі труднощі переборні.

Чи варто розпитувати, як пройшов день?

Не обрушуйтеся на школяра з питаннями, ледь він переступить поріг. Фрази типу: «що ти одержав?» чи «ну як, сьогодні без зауважень?» — не кращий початок спілкування. Дайте дитині розслабитися. Якщо вона явно чимось засмучена, не намагайтеся одразу ж дізнатися про причину. Можливо, вона сама розповість чи пізніше ви обережно поцікавитеся в неї.

Якщо ж дитина хоче поділитися з вами чимось важливим, не відкладайте розмову, не відмахуйтесь від неї — вислухайте. Перші тижні перебування в школі — це суцільний потік важливих подій, нових вражень. Уроки, зміни, знайомства. Перші перемоги, перші образи... Ну як не поділитися цим з батьками? Дитина розповідає вам про успіхи  чи невдачі своїх однокласників? Не перебивайте її питанням «а як ти?» (тебе викликали, ти зрозуміла, вирішила, зробила...). У цю хвилину дитина ділиться з вами щиросердечними переживаннями, не зациклюйтесь на результатах її навчання і поведінці.

 Якщо дитина не знайде у вас щиросердечного відгуку, дуже незабаром потік розповідей висохне. Не тому, що кількість подій у її житті різко зменшиться, просто вона віддалиться від вас.

Граємо в «школу»

Коли дитина приходить зі школи, а батьки - з роботи, можна пограти в школу, де роль учительки належить юному школяреві, учнів - батькам. У формі гри легше довідатися, чим діти займалися на уроках. Під час гри дитина повторює уроки й одночасно учиться виступати в ролі оратора.

Як відноситися до шкільних друзів?

Подружитися з однокласником з перших днів перебування в школі — велике щастя. Уважно і з розумінням поставтеся до маленьких відвідувачів, настирливим телефонним дзвінкам (здавалося б, по самих незначних приводах). Це встановлюються і поступово міцніють дружні зв'язки наших дітей. Відбирається те «ближнє коло», що стане для них опорою на багато років наступного життя.

Не думайте, що друзі стануть перешкодою в навчанні. Ні в якому разі не забороняйте дитині спілкуватися з однокласниками. З перших днів вітайте її прагнення мати в класі вірних друзів і подруг.

Вам здається, що не усі, хто спілкується з вашою дитиною, відносяться до неї щиро? Може бути, ви і праві. Але ні в якому разі не говоріть дитині, що хтось з її друзів поганий. «Випадкові» люди поступово відсіються. Слова: «Я завжди говорила, що Ярослав тебе використовує» здатні скоріше підсилити, чим зменшити біль розчарування.

Ви не зможете все життя вибирати друзів за вашу дитину і «підстилати соломку» на випадок її падіння. Тому допоможіть їй навчитися падати і вставати, переборювати біль і жити далі, помилятися в людях і знову вірити їм.

 Ще кілька коротких порад батькам першокласників:

· на початку навчального року постарайтеся як можна рідше залишати дитину в групі продовженого дня. Краще візьміть відпустку чи відгули, щоб приділити більше уваги своєму першокласнику, допомогти йому адаптуватися до школи;

· якщо дитині подобається в школі, підтримаєте її;

· якщо є які-небудь утруднення, не панікуйте і не метушиться в присутності дитини, усі проблеми вирішуйте з вчителем і шкільним психологом;

·слідкуйте за станом шкільних речей дитини, це допоможе їй при роботі в класі скоріше зорієнтуватися і розпочати роботу;

·частіше обіймайте і пригортайте свого юного школяра, бо будь-яка підтримка (тілесна чи словесна) дуже важлива для ВАШОЇ дитини.

***

Вчителю

Якщо Ви застосуєте 10 нижчеподаних вказівок, Ви сприятимете прийнятній поведінці у навчальному середовищі.

  1. Будьте теплі, приязні, любязні, але й стійкі.
  2. Поводьтеся і говоріть впевненно та щиро, а почуття гумору виявляйте природньо.
  3. Завжди майте добре заплановану роботу ще до початку занять.
  4. Трактуйте всіх вихованців з одинаковим респектом, прислухаючись до їхніх думок та беручи до уваги їхні почування.
  5. Підбадьорюйте учнів при кожній нагоді для того, щоб розвинути або відновити в них самовпевненість. Якщо Ви завжди відрізнятимете вчинок від того, хто його вчинив, така поведінка піде тільки на користь Вашим стосункам з учнями. Ви можете висловлювати незадоволення вчинком учня, але ніколи самим учнем. Ніколи не відмовляйте йому в праві бути респектованим як особа.
  6. Будьте вкрай безсторонні. Намагайтеся не фаворизувати милу приємну дитину, а відкидати таку, що задирлива або з недоліками.
  7. Ви можете об’єднувати клас в одну цілість, або ділити його на навчальні групи, щоб досягнути оптимальних результатів у навчанні.
  8. Заохочуйте учнів до групових дискусій і участі у вирішуванні справ. Встановіть межі для норм поведінки, якої Ви сподіваєтеся від учнів, і втримуйте ці норми ефективним і стимулюючим навчанням.
  9. Не будьте націлені на висловлювання учнівських помилок, але завжди наголошуйте на позитивному, відзначаючи наприклад, тільки правильні відповіді. Доцінюйте кожне справжнє учнівське зусилля.
  10. Щотижня міняйте класних старостів і залучайте всіх вихованців до праці й відповідальності за клас.
  11. Будучи добрим учителем, Ви берете слово тільки тоді, коли це необхідно й ніколи не попадаєте в звичну багатьом учителям пастку багатослів’я. Ви знаєте, що прискіпаня, настирливе повчання настанов і критикування - це просто повне маркування часу, який Вам виділено для навчання. І ви знаєте, що коли говорити про дисципліну, то спокійні дії завжди дають кращі результати, ніж слова.

Десять “золотих правил” для батьків:

(Поради американського психолога доктора Віктора Клайна)

  1. Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отож, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку маляти.

  1. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборі друзів, у сім’ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

  1. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.

  1. Пильнуйте щоб дитина не стала “телеманом”.

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отож з часом в дитини можуть виникнути ускладнення при спілкуванні. “Телемани” швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлена осмислення, не завжди корисна.

  1. Виховайте відповідальність, порядність.

Потрібно не лише пояснювати “що – добре, а що – погано”, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6.Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї виховують краще, ніж будь-які лекції.

  1. Подбайте про гарне оточення.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсяджуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходитимуть.

  1. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

  1. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

Бесіда з елементами тренінгу «Життя без насильства»
Завантажити PDF: /11/0000/zakhid_gotovij.pdf

Завантажити презентацію: /11/0000/nasillja.pptx